Всі працюючі громадяни нашої країни отримують певні соціальні гарантії. Це і допомога з тимчасової непрацездатності, допомога за вагітністю та пологами, пенсії тощо. Всі вказані виплати держава має змогу надавати лише завдяки сумлінному виконанню роботодавцями своїх обов`язків з нарахування та перерахування єдиного соціального внеску.
Усвідомлюючи важливість зазначеного питання як для держави, так й для її громадян, ГУ Міндоходів у Харківській області організована потужна інформаційно-роз`яснювальна робота стосовно правильності нарахування та сплати ЄСВ. Так, сьогодні начальник відділу адміністрування єдиного соціального внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб ГУ Міндоходів у Харківській області В’ячеслав Даценко надав інтерв’ю журналістам газети «Податковий та митний коментар». Тема спілкування: «Єдиний соціальний внесок. Основні аспекти та важливі нюанси». Пропонуємо до Вашої уваги деякі запитання, які були озвучені під час інтерв’ю, та відповіді на них. Коли у інвестора (оператора) виникають обов’язки щодо ЄВ? Відповідно до абз. п’ятого частини 4 ст. 5 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) обов’язки платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) виникають у осіб, зазначених в абз. восьмому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема, інвестора (оператора) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійного представництва інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з дня реєстрації як платника податку за угодою про розподіл продукції. Чи є базою нарахування ЄВ суми надбавок особам, які працюють за вахтовим методом? Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Перелік). Так, до зазначеного Переліку віднесено надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок, посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер (п. 10 розділу I Переліку). Таким чином, суми надбавок за вахтовий метод роботи не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування . Чи є базою нарахування ЄВ витрати, понесені підприємством у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам? Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для роботодавців та найманих працівників, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачене Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5). Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції № 5 виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Таким чином, ЄВ нараховується підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам. Чи є базою нарахування ЄВ виплати, які нараховані померлому працівнику за період, який закінчується днем його смерті? Відповідно до абз. 2 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Базою нарахування ЄВ для зазначених платників відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Наказ (розпорядження) керівника підприємства про розірвання трудового договору з померлим працівником видається на підставі копії свідоцтва про смерть, в якому зазначено дату смерті працівника. Датою припинення трудових відносин є дата смерті працівника, яка не співпадає з датою видання наказу, оскільки оформлення припинення трудових відносин відбувається вже після їх фактичного припинення. Таким чином, на виплати, які нараховані померлому працівнику за період, який закінчується днем його смерті, ЄВ нараховується та сплачується на загальних підставах. Чи є базою нарахування ЄВ дохід, який отриманий ФО за межами території України? Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Враховуючи положення частини 1 ст. 7 Закону № 2464 роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем) сплачують ЄВ за найманих працівників із сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Отже, дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування ЄВ. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами мають право на добровільну сплату ЄВ, у разі заключення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Чи є базою нарахування ЄВ доходи, отримані ФО від продажу власного рухомого та нерухомого майна? Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у фізичної особи - підприємця або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичні особи - підприємця, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 3 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ”Про оплату праці”, та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5). Слід зазначити, що дохід фізичної особи від продажу власного рухомого та нерухомого майна не віднесено до переліку видів виплат визначених Інструкцією № 5. Враховуючи зазначене вище, доходи, отримані фізичною особою від продажу власного рухомого та нерухомого майна, не є базою нарахування ЄВ. Чи є базою нарахування ЄВ суми компенсації, виплачені найманому працівнику за використання особистого транспорту при виконанні службових обов’язків? Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці». Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5). Згідно з п. 3.22 Інструкції № 5 компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту не належать до фонду оплати праці. Крім того, зазначені вище компенсації належать до виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок (п. 7 розділу ІІ Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170). Враховуючи зазначене вище, не є базою нарахування та утримання ЄВ суми компенсації, виплачені найманому працівнику за використання особистого транспорту при виконанні службових обов’язків. Чи звільняється від сплати ЄВ ФОП на загальній системі оподаткування, яка є пенсіонером за віком? Згідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у п. 4 ст. 4 цього Закону, а саме фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), ЄВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Отже, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування, яка отримує пенсію за віком, повинна нараховувати та сплачувати ЄВ на загальних підставах. Винятків та пільг для зазначеної категорії фізичних осіб чинним законодавством не передбачено. Як виправити помилки у таблиці 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого ЄВ? Відповідно до п. 4.4 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454), таблиця 1 додатка 4 до Порядку № 454 формується та подається страхувальниками, що визначені пунктом 3.1 розділу III цього Порядку. Слід зазначити, що таблиця 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску формується із даних таблиці 6 цього додатку. Таблиця 6 додатка 4 до Порядку № 454 призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці. Такі відомості формуються з урахуванням кодів категорій застрахованих осіб, визначених у додатку 2 до цього Порядку. Графа 10 «Код типу нарахувань» таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску заповнюється страхувальником лише у випадках, передбачених переліком кодів типу нарахувань 1 – 12 (п. 4.9 розділу IV Порядку № 454). Тобто, рядок 6 «Донараховано та/або доутримано єдиний внесок у зв’язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3)» та рядок 7 «Зменшено суму єдиного внеску у зв’язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 7.1 + р. 7.2 + р. 7.3)» формуються шляхом нарахування сум єдиного внеску на суми виплат нарахованої заробітної плати / доходу у межах максимальної величини, що вказані в таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску з урахуванням кодів типу нарахувань. При цьому слід зазначити, що у разі зміни у встановленому законодавством порядку класу професійного ризику виробництва страхувальник після самостійного перерахунку відображає донараховану або зменшену суму єдиного внеску в рядках 6.2 «Донараховано єдиний внесок за попередні звітні періоди внаслідок збільшення класу професійного ризику виробництва» або 7.2 «Зменшено суму єдиного внеску за попередні звітні періоди внаслідок зменшення класу професійного ризику виробництва» таблиці 1 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску. У рядку «Зміст помилки» вказується період, в якому виявлено помилку, та сума і вид виплати, на яку не нараховано та/або зайво нараховано єдиний внесок. За наявності декількох помилок описується кожна з них. Яким чином помилково сплачені суми ЄВ можливо повернути або зарахувати в рахунок майбутніх платежів ЄВ? Відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів у разі помилкової або надмірної сплати суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на відповідний рахунок органу доходів і зборів «3719» здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі – заява), яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів. У заяві обов’язково зазначаються: найменування платника (суб’єкта господарювання); код ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті); місцезнаходження та номер контактного телефону; причини повернення коштів; сума коштів, що підлягає поверненню; напрям перерахування коштів із зазначенням реквізитів рахунка одержувача коштів. До заяви платник обов’язково додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), який підтверджує сплату коштів на рахунок відповідного органу доходів і зборів. У випадку помилкової сплати сум єдиного внеску на відповідні не бюджетні рахунки за балансовим рахунком «3719» органами доходів і зборів здійснюється зарахування помилково сплачених сум єдиного внеску у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску в порядку календарної черговості виникнення зобов’язань платника з цього платежу.
